Jump to content
Студентський Форум

Kaeco

студент +
  • Content Count

    127
  • Joined

  • Last visited

Community Reputation

0 Нормальний

About Kaeco

  • Rank
    магістр

Освіта

  • ВУЗ:
    put

Контакти

  • Сайт
    http://
  1. Тільки не розумію для чого Вам істина?
  2. Так-с, це питання дійсно недоречне. Ідеал - одне, реальність - друге. От і є націоналізм одним з тих чинників, котрі заважають християнам бути братами та сестрами в Христі.
  3. Гаразд. Якщо хтось любить свій народ найбільше, значить когось іншого любить менше. Хіба це по-християнськи?
  4. Як вважаєте, патріотизм(формальний, виражений - байдуже) та християнство - сумісні речі ? Чому?
  5. І це правда. Це досить складно зробити, оскільки багато людей навіть не розуміють про що йде мова. Говориться не про примітивну вигоду, яка одразуж малюється в голові, а про ґрунтовні поняття, такі як : "Добро", "Слово Боже" і т.д. Люди цього не розуміють, навіть не можуть порівняти, бо не знають що це за речі. Як людина може говорити про Бога, про якісь за чи проти, якщо вона про Нього нічого не знає. Всі ці дитячі речі, які кожен чув - це мізер, ніщо. Коли Ви читаєте Біблію, яка є Словом Божим і задумуєтеся, то щось все-таки зрозумієте. Перше, що робить нечистий - намагається не допустити цього. Фарисеї майже ніколи не слухали Ісуса, затуляли вуха... А скільки раз думаю: люди перш за все шукають вигоду, вони чогось хочуть. Вони хочуть торгуватися, найти щілину, щоб пригріти собі місце, непокидаючи поганих звичок і т.д...вони не бажають змінюватися. Так не буде. Виходить, що добро - це завжди непристижно, буденно, можна сказати нецікаво. Тому люди хочуть перекрутити Слово Боже під соціо. Та це нереально, бо це - протилежні речі. І Слово Боже буде і суть його ніколи не поміняється. А ще люди часто дивляться на інших. От признайтеся, що хоч іноді казали собі : а от він то зробив і йому нічо, а я от чесний і мені погано. Але ж ті люди навіть собі уявити не можуть, яка в них "короткозорість". Тож пам"ятайте: як постанете перед Богом і перед вами тисячу душ піде до пекла, то чи скажете : а от вони всі туди йдуть, а чого мені не можна?" Дякую за все Богові та братові.
  6. Мені здається, що жоден. Так, всього-навсього. Але ж це як пройти верблюдові крізь вушко голки. Бо навіть людям, які не роблять зла, важко це зробити.
  7. Важко щось додати.
  8. Мабуть, я збоченець, бо постійно здається, що це (тайна сповіді)стане на конвеєр. Адже ж мені повинно бути встидно за якийсь мій неправильний вчинок. І,відповідно, мені потрібно одразу йти сповідатися. І якщо подумати, що ми й тижня не зможемо прожити без гріха, то чому б Причастю не стати ритуалом, що вже є дуже погано?
  9. Невідомо ще. Багато людей не витримує такого хреста. Для кожної людини Господь підготував персональний хрест. І , мабуть, не варто казати, що хрест батьків з такою дитиною важчий за хрест скупого багача. Не завжди те, що видно є правдою. ...Неповносправні діти - як дар для сім"ї. Хіба дар можна розцінювати як покарання? Сказав би, що це не покарання, а випробування. Згадайте про пророка Йову.
  10. Згоден з LMax, ці діти частково спокутують гріхи своїх предків. Ми ж спокутуємо гріх Адама та Єви. На все воля Божа, і не знаю, чи аж так погано неповносправним. Якщо вони мають розумові хвороби, то вони ж не можуть згрішити. Навіть не знаю що гірше: бути фізично здоровим грішником, чи душевно чистим неповносправним ? І ще LMax правий в тому, що Бог ніколи не зробить людині гірше. Це ми, думаючи, що все так погано, починаємо братися за складні речі і, відповідно, їх псувати. Треба вірити Богові. Візьміть хочаб ХХ століття, не кажу вже про середньовіччя. Порівняно з тими часами такі діти вже якось перебувають у суспільстві.
  11. "Часом здаться, що кожен готовий визнати, що Бог є в ньому, але усвідомити і жити з цим, і згідно цього, дається людині не зразу, їй потрібен певний час і досвід спілкування з Богом." - так, це правда. Усвідомив. Протестанти це теж християни. Та нехай... Просто що маю на увазі : не дивуйтеся, якщо в раю побачите не лише християнина, а щей китайця, наприклад. Тоді виходить, що Ісус надаремно казав слова про хліб та вино? Звісно, що ні. Але, але...от над цим думаю і розпитую Вас.
  12. Так і я кажу, що не причастя об'єднує людей.
  13. Внаслідок чого більшість таки не наважується впустити Бога до серця. Це навіть смішно звучить : "готовий визнати" - ніби нас змушують це визнати і нам нікуди діватися і визнаємо цй факт. Щось забагато масла. Конкретизуйте вже. на Західній Україні теж таке є, достатньо зайти в протестантські Церкви.
  14. Справді, мій друг добре розуміється в житті( в переносному значенні). Що цікаво : він не зважає на нього з усіма його аспектами, оскільки в цьому світі для нього Бог понад усе. І так він сказав своїй майбутній дружині. І що з того найцікавіше : вони не почуваються в якихось рамках чи між заборонами, вони просто щасливі. Ось вона, ця тоненька ниточка! Йду до Церкви, бо це мій обов'язок християнина. Не перед Богом, а перед самим собою. Ніхто мене не змушує і не заставляє, але знаю, що воно мені потрібне. Та дехто цього не усвідомлює. Для чого тоді монахи не позакриваються в себе в кімнатах, а ходять на спільну службу? Сучасні люди не навчені дякувати. Всюди побутує переконання, що ми власними силами досягли чогось. Це потрібно державі для більшого процвітання. Але віруючий так не скаже. Про розуміння дім-церква : вважаю, що є різниця між тими, що перебувають підчас служіння в неділю вдома, і тими, що в церкві. Як між заочником і студентом денної форми. Якщо припустити, що Служба йде 2 години : чи думатимемо більше про Бога вдома, навіть в "найсприятливіший час", аніж в Церкві? P.S.: привілей - певна перевага кого-небудь, право на виняткове ставлення до себе порівняно з іншими.(http://www.slovnyk.net) Можливо Ви хотіли сказати, що мені пощастило, що народився і був хрещений і Бог з допомогою інших відкрив мені очі на певні речі та розуміння - тоді це щастя. Кажу миттєвість, бо маю на увазі гріх. Я згрішив перед Богом і маю виправитись і згадувати про це в майбутньому, щоб не допустити такого. А чомусь більшість думає, що про це треба забути. А в стані негрішності перебуваємо лише певну мить. Тому вважаю, що треба жити і вдосконалюватись, а не раз в певний час "відбілюватись". Цікава думка про єдність з допомогою причастя. Про єдність з Богом - не сперечаюся. А з людьми чим ми стаємо блищими після причастя, ніж перед? "...що Він настільки близько, що важко уявити і з цим змиритися." - але ж Ви казали, що Він у Вас, то для чого наголошувати про "близькість"? Просто щоб ми знали?
  15. Поясніть, для чого він це робить ? Причастя - це миттєвість. Ви стоїте в Церкві коли йде причастя. Поспостерігайте за людьми, які його прийняли, довший час. Для чого вони це роблять? Користуючись нагодою : шукаю братів по розуму. :) З привілеєм, мабуть, не погоджуся. Право? Мабуть, також ні. Що маю на увазі, говорячи часто про Церкву та відвідування? Горджуся, що знайомий з одним чоловіком, Книгою Життя для якого є Біблія. Але що цікаво, - людина ходить не для того, щоб подискутувати, не для того, щоб відбути, а для того, щоб бути блище до Бога. І він каже : треба там бути. Бо нема людини, котра сказала б : я все знаю, нащо воно мені. А от наскільки відсотків та людина переконана відносно того твердження, настільки відсотків вона переконуватиме себе в зайвості таких речей, як Церква. Я вірю в те, що моїм Богом є Ісус і нецікаві мені зв'язки християнства з буддизмом і т.д. Кожен відкриває Бога по-своєму, кожен іде своєю дорогою. Якби всіх людей розсадити в окремі кімнати з тими знаннями, що вони їх вже мають(в галузі математики). То чи значно буде більше винаходів, аніж якщо тих же людей зібрати в одну кімнату? Отже : чи значно більше ми знатимемо Бога сидячи вдома ?
×
×
  • Create New...