Jump to content
Студентський Форум

Ert

студент +
  • Posts

    19
  • Joined

  • Last visited

Освіта

  • ВУЗ:
    УжНУ

Ert's Achievements

Newbie

Newbie (1/14)

0

Reputation

  1. Чого так багато уваги приділяти гидоті? І гучні лозунги: "Проти вбивств", "Проти війни", "Проти СНІДУ".... Чи не краще перебудувати мислення: "Збережи життя", "За мир", "У здоровому тілі здоровий дух". Адже "хто прийшов з мечем, від меча і загине". А оце сьогодні Грузія видала... Людське життя треба цінити! До речі, те що сталось 11 вересня у США дослідили вчені: 1) Авіаційна оборона США не спрацювала. Навперейми не вилетів жоден літак; 2) Будівлі торгових комплексів не могли скластися, як будоночки з карт від завданої сили удару. До речі, неподалік від місця пригоди зносили будівлю за допомогою розкладеної по поверхах вибухівки(треба ж ретельно прорахувати, як вона впаде, щоб нічого не постраждало), а торгові центри "склалися" аналогічно. Сам Президент рекламує тероризм. Можна впасти, як почуєш, скільки пересічний американець витрачає зелених на страхування від терористів... Який зашуганий народ!.. Слава Богу, на Україні ще можна Думати.
  2. Мені дуже сподобався Ваш погляд на виховання дітей. Я завжди мріяв, щоб у мене був такий Учитель. На жаль, нас у школі накачували знаннями з предметів, але в кінці я зрозумів, що зовсім не готовий до життя ПІСЛЯ школи. Мене підтримали батьки. Але не всім так щастить! 16-19 років – важкий період для людини. Як на мене, Ви маєте від усього сердця Простити людей, які заподіяли Вам душевні рани. Ваше захоплення економікою – це ніби втеча від себе СПРАВЖНЬОГО. Людина - не досконала істота, будь ласка, не судіть її суворо. У людини є право помилятись (і вона цим правом часто користується). „Приймайте людей такими, які вони є, особливо якщо вони зовсім не такі, якими видаються”. Діти – це теж особистості, треба рахуватись із їх думкою. А дівчина – можливо, вона підросте і зрозуміє. Але не тепер, коли на неї тиснуть батьки. Як бути з її батьками? Зрозуміти, що є люди з іншими поглядами на життя, з якими не можна знайти спільну мову. Не обговорювати їх поведінку зі знайомими. Просто прийміть це. І спілкуйтеся з людьми, які розділяють Ваші погляди.
  3. Вибачай, Коля, а де я писав, що там пречудово жити?.. У кожного свої проблеми (У КОЖНОГО СВОЇ РАДОСТІ!!!). Звичайно, хліб раз на тиждень ще й за 5 км - це серйозна проблема... (Жив у різних місцях і за різних обставин. Між іншим, мене більше дратує відсутність ванни (душу) і туалету; а ще - коли таргани (мишки - то ще нехай) з’їдають твою вечерю). А тепер уявна картина: велике місто, Робота, коли з рідними розмовляєш раз на місяць, а апетиту (істи Свіжий хліб) взагалі нема? Головне не жити, а відчувати що живеш.
  4. ЗГОДЕН!!! Ніколи не знаєш, де знайдеш - де втратиш... І головне, як на мене - не те, в які ситуації ми потрапляємо, а те - як ми до цього ставимося, що відчуваємо. "...людина задається все серйознішими запитаннями і вкінці кінців вона перестає вірити в Бога взагалі", - пише Коля... Що ж, мабуть, у нас різні погляди на це. Я, навпаки, чим більше думаю - тим більше вірю. Бо якщо "врубати" логіку - не можу припустити, що життя на планеті зародилося саме (та ще й у такому різномаїтті. Це ж просто ГЕНІАЛЬНО!!! Тут явно задіяні Розум і Любов); і що ми живемо без мети. Те що ми не знаємо її - не значить, що її нема ("Я знаю, що я нічого не знаю"). Коли замислююся над "все серйознішими запитаннями" - відчуваю, що мій "келих" наповнюється (маю на увазі відчуття, протилежне пустоті). "Я не задаюся такими запитаннями, бо особисто був у таких ситуаціях коли до смерті залишалося зовсім трошки і тому немаю права говорити, (таде там говорити навіть думати), що Бога нема", - писав Коля. Я теж бував у таких ситуаціях, в тому числі і за власним бажанням. Але в кінці кінців вирішив ще пожити: коли ще випаде такий шанс - мене хвилює, що буде з матінкою-Землею... Гадаю, своїми думками і діями я теж роблю для неї щось хороше. Як пише Пауло Коельо у "Книзі воїна світла": "Тому він і може називатись воїном світла, що пройшов через все це і не втратив надії стати краще, ніж був". Не розумію, чому люди відчувають страх смерті?
  5. "Є хвилини, - бідкалася вона, - коли я відчуваю себе порожнім начинням, предметом без вмісту. В такі хвилини я почуваюся такою самотньою, такою бідною!" Це траплялося нечасто й тривало недовго. На мою думку людина не може постійно радіти. Бувають миті зневіри і розпачу. (Навіть Іісус на хресті був зневірився і закричав: "Боже Мій, Боже Мій! Нащо мене ти покинув?" Матф. 27:46) Людина була б обділена, якщо б не переживала всього різномаїття відчуттів. І якщо людина сильно любить - то й сильно страждає! Любить всіх - страждає за долю всіх. Як на мене, треба бути обережнішим. У нас в місті є і наркомани, і ігрові автомати, і багато циганів... Гроші можуть зіпсувати і хорошу людину. Голодна - дай їсти, спрагла - дай напитися. І я можу привести приклади. Як Вам така реальна картина: біля магазину сидить людина і просить гроші. Даєш їй. Зажодиш у магазин, купуєш продукти, йдеш до каси. І бачиш - біля барстійки стоїть та людина і п’є гірку з приятелем. А потім іде містом, штовхає дітей, що ідуть зі школи і матюкає їх. Або. Виходиш на обід пройтись містом. Вагітна циганка просить при церкві гроші. Даєш. Ідеш далі на роботу і заробляєш свій хліб "у поті чола". Після роботи прямуєш на автобусну зупинку, щоб дістатися додому і лягти... І бачиш - та сама циганка курить, п’є горілку у кафешці з "друзями", її малі діти тут же жебрають... І. Часто просять на лікування. Сидять біля лікарні. Маю знайомих лікарів. Питаю: "Невже вони хворі невиліковно?" Відповідь: "Ні..." Тоді питаю: "Якщо ні - у скільки обійшлося б державі їх лікування, утримання?". Запала мовчанка. "Скажу, як є: вони не хочуть лікуватися. Ще й заражають один одного. Це їхній заробіток. Якщо би он той, наприклад, що з набухлою ногою (він працював у нас двірником, але звільнився) не докладав "певних" зусиль, його нога давно б зажила". Вирішив дещо з’ясувати. Пішов у "Фонд зайнятості". Дійсно, багато вакансій прибиральників, будівельників-підсобників - там можна без освіти. Без коментарів. Сумно те, що люди, яким дійсно потрібні гроші для їжі, лікування (скільки лише нікому не потрібних туберкульозників), навчання - їх не отримають. Особливо боляче за дітей, про яких батьки забувають; інваліди, до яких у держави ніяк не дійдуть руки; пенсіонери - виживати на пенсію - ворогу не побажаєш (хто мав добре місце, отримує більше, але багато вже "доживають" на 600 грн. - при цьому більша частка грошей іде на оплату ком.послуг і ліки).
  6. "Ничто так не портит цель, как попадание" (пословица артиллеристов) "Одні хотіли б розуміти те, у що вірять, а інші — повірити в те, що розуміють",- Станіслав Єжи ЛЕЦ "Не вважаю, що власник однієї душі — це дрібний власник",- Станіслав Єжи ЛЕЦ Це важко пояснити. Я хочу сказати, що Істина для мене - це певний абсолют (але він змінюється протягом життя). Як стрибки через планку... У людині закладено прагнення до кращого, до вдосконалення - ПІДВИЩЕННЯ ПЛАНКИ. Часто люди занурюються у ЦЕЙ світ (а він як кисіль... Не люблю я кисіль ), женуться за примарами (володіння чимось: владою, ім’ям, силою, коханою людиною, знаннями тощо) і їх часто не хвилює (а чи й просто не задумуються), що буде ПІСЛЯ них; та й взагалі - навіщо існують... (Це мені нагадує пляжну гру з ТІЄЮ Ж ПЛАНКОЮ... Коли треба вигинатись назад і проходити під планкою). Хоча, гадаю, Життя така продумана "технологія", що нікому не дасть сидіти на місці. Хтось стрибає, хтось плазує; когось підганяють кнутиком, а хтось летить стрілою - так, що Ангели-охоронці не встигають... І це чудово, і це дивовижно. Чи досяжна Істина?.. Так, я шукаю Її, але головне НЕ ЗНАЙТИ ЇЇ (і повісити Її роги над каміном, як трофей, а шкуру - постелити собі під ноги) - а РУХАТИСЬ у Її напрямку. Жити в гармонії. І насолоджуватись життям!!!
  7. 1) Так, дійсно. Дякую. Протестантизм з’являється лише у 16 ст. І кальвінізм як його напрям мав незначний історичний резонанс. Тепер буду знати. 2) Жили - не тужили... Гарні міфи? Це, я думаю, дивлячись із чим порівнювати. "Передусім, для українців, особливо наддніпрянців, литовське панування було прийнятнішим, ніж жорстоке іго Золотої Орди. По-друге, литовці, за браком людей для управління своїми величезними завоюваннями (більшу частину Великого князівства Литовського складали українські землі), дозволяли місцевій українській знаті обіймати найвищі адміністративні посади. Така політика заохочувала українську знать приєднуватися до переможців. Нарешті, на відміну від монголо-татар, на литовців не дивилися як на цілковитих чужинців. Із просуванням культурно відсталих литовців, що трималися язичництва, їхня верхівка швидко потрапляла під культурні впливи своїх слов'янських підданих. Багато князів із династії Гедимінасів прийняли християнство. Руська (українська, білоруська) мова переважної більшості населення князівства стала офіційною мовою уряду. Виявляючи незмінну повагу до місцевих звичаїв, литовці часто проголошували: «Старого ми не змінюємо, а нового не впроваджуємо»". history.iatp.org.ua Порівняйте з Польською і Московською експансією. Але, звичайно, до історії, як науки треба підходити із певними застереженнями. Наприклад, дивитися ХТО писав ту Історію і ХТО її "форматував". (як Константин у п’ятому столітті церковні книги).
  8. Як на мене - "аби людина була хороша". Не люблю судити про обмеженість-Необмеженість людей. Головне, як на мене, моральні цінності, совість. Знаю одну людину - просто ходяча енциклопедія. Має багато приятелів, якщо в когось виникають спірні питання - прислухаються до думки цієї людини. АЛЕ... Часто зустрічаю цю людину - і ніколи - самотню. І найчастіше говорить вона, щось пояснює, "вдовблює" "неграмотним"... Це мене тривожить. Якщо постійно балакати, зодягаючи думки у слова - стаєш ніби убогішим. І думка вже не лине за обрій, за "високими матеріями"... І мозок уже думає не про розуміння суті якоїсь речі, а про те, якими мовними зворотами її виразити, щоб когось переконати, комусь щось довести... Намагаюся уникати спілкування з людьми, які: 1)думають лише про себе, коханого; 2)пліткуть (із заздрістю або зневагою "діляться інформацією") про чиєсь життя; 3)будують химерні плани, як комусь "напакостити". На жаль, мені такі люди зустрічаються часто.
  9. Чи в грошах щастя? Бував кілька разів у Рахівському районі (Закарпаття) - туризм витягає їх зі скрути. Цікаво, що часто вони не відмежовуються городиною. Гуляю я по лісу зранку - тут бац - хатина, клуня, садок (яблука - там холодно, майже нічого більше не встигає визріти), білизна сохне. І тиша. Не зручно якось - не хочеться турбувати, але така гора, що тільки одна стежина і після дощу - вогко. Тож пройшовся майже під вікнами - відчув себе злодієм... Хоча мені зустрілися там добрі люди. Живуть не поспішаючи, без суєти; в очах - часто якась життєва мудрість - ніби вони знають якусь таємницю... Одним словом - мене знову тягне в гори!!! На Міжгірщині важче. Краса, чисте повітря, соснові ліси, повні грибів, "відсутність цивілізації"... Але місцеве населення не має чим зайнятися. Тут гроші зайві. Їх нема куди витрачати - можна прожити зі свого господарства. Молоді не видно, старші (і жінки, і чоловіки в однакових пропорціях) сидять по забігайлівках, п’ють - витрачають гроші. Обличчя припухнуті. Чи то свята якісь були - не пам’ятаю. Але враження не найкраще. Спілкуєшся з людьми - гадаю, у них інші цінності. Вони ближчі до природи. У них є овечки, козички - це їхній капітал, їхні інтереси (тільки що росте - сама капуста і картопля...) Хоча і там уже з’являються "продвинуті чуваки" на "бумерах"... Ще варто відмітити, що гірські райони Закарпаття дуже відрізняються від низинних (Мукачево, Ужгород, Хуст). Ніби інший світ...
  10. Любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води, в годину щасливу і радості мить, любіть у годину негоди... Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову, і мову її солов'їну... (Володимир Сосюра) Привіт. Історія - СИЛА! Але не моя (мене жахає можливість пам’ятати всі дати, імена і події... Коли б то лише свою вчити - а то й всесвітню. Але екзамен треба було здавати - і тепер мене іноді глючить. Прокидаюсь я оце вранці, думаю: "Як добре, все-таки, ми тоді німців атакували", - і карта перед очима зі стрілочками. Або сиджу на "дуже цікавій" парі, а перед очима - запорожці на гребнях хвиль пливуть воювати, пісні співають, вуса підкручують)... Отже, тема: "Хочу пишатись своєю Батьківщиною". Я захоплююся нашим народом, відчуваю в ньому духовну силу. Люди як люди, але якщо щось - єднаються! Та-ак, поїхали!.. Наскільки пам’ятаю, Україна наша народжується як Київська Русь (і включає в себе чимало розрізнених племен-язичників). Князі Київської Русі - і не зовсім-то наші були - варяги. Проблеми були у наших зі справедливістю: як починали про те-про се мудрувати - просто філософи, крутіші за Будду. Жили собі язичниками, обробляли землю - 988р. - хрестили... Були в Литовському Князівстві, жили - не тужили (ми - православні, Литва - протестанти, але не наїзджали). Але війну програли (ми все ж більше землероби мирні, та й то - розпорошені. А війна - то в той час уже не напад був, а захист), відійшли ми до поляків. А ті тільки й чекали - кого б пригнобити. Україна - ласий шматочок, хотіли зробити католиками. Козаки - ото хлопці були! Потім Богдан Хмельницький (з розумним виглядом вели переговори з імператрицею Катериною, яка, видно, гарна була, бо рішення прийняли, ніби не головою думали. Чи, може, він російський шпигун, десь була така думка...). Потім роки небуття (провали в пам’яті, видно, прогуляв кілька уроків, чи хворів). А потім: "брати-росіяни"... І Ленін (десь була думка, що він теж шпигун, тільки німецький - вів підривну роботу, щоб легше розгромити Імперію)... Війна... Братовбивча. Потім голодомор (нефартові у нас селяни - занесли село до чорного списка - все, не виберешся, доживай своє, соли-доїдай своїх... Згадується Улас Самчук "Марія" - коли "з центру" наказали сіяти, а земля ще не просохла, все згнило. Потім пересохла, і другий раз посіяли - нічого не проросло. І при цьому фільми знімають про хороший врожай, допомагають безкоштовно іншим країнам, приймають закон "про п’ять колосків" ), далі - війна... Раптом... А якраз на нашому західному кордоні розташували боєприпаси. Німці подякували - без цього вони не протягнули б і місяця, розраховуючи на "миттєву війну" (Бліц криг чи як там його...), концтабори (Еріх Марія Ремарк - страшно згадувати). Далі Сталін-садюга, який думав чогось, що буде жити вічно (не готував собі приємника), далі "гарячі шістидесяті" - інтелігенція отримала запрошення до Сибіру, а дехто й до Бога. Потім ЧАЕС (є думка, що це нам "прощальний подарунок" хотіли зробити - але вітер подув на схід, бідна Білорусія. Кажуть, ЧАЕС працювала в аварійному стані, було багато листів про поломку - ігнорування). А що тепер? Наші так і не навчилися господарювати, все філософствують, обіцяють зірки з неба - і що дають? Всі ці передвиборні агітації - в Європі вже б притягли до відповідальності за невиконання тих дурнуватих програм. А Помаранчева революція - ото подія була! А наслідки?.. І найобразливіше - вони ж не дурні, просто прикидаються. Вони знають, до чого призведуть такі реформи, а прикидаються шлангами і гроші гребуть чужі, і кров п’ють людську... {Взагалі-то строго не судіть ці мої думки. Я з історією (як предметом) так і не потоваришував (погана пам’ять на дати, імена... і сюжети теж). Просто дійсно люблю людей наших, чого і Вам бажаю.} Що Ви думаєте про Україну - її історію і сьогодення, про можливі шляхи виходу з "темного тунелю", який почався у "шлунку" - і де ми тепер.... Пишіть все, що думаєте: про вплив видатних людей, про свідомість народу, про політику і економіку, уряд. Пишіть серйозно або не дуже... Бо ми того варті!
  11. Вважаю, що Землі треба відновитися. Людство нагло використовує її, і на місці Землі я б скинув баласт. До речі, хтось читав ченнелінги Крайона? Рекомендую. Підтримую Макса і щодо майянського календаря. А ще - нутром відчуваю наближення змін. Далі - стаття з інтернету щодо завершення певного періоду (вибачте, що російською). Я не кажу про кінець світу, я кажу про поступове створення НОВОГО світу. Можливо, нас чекає рай на землі... Можливо, грядуть страшні зміни, треба бути гнучкими до змін, пристосовуватись; але не варто їх боятись: чому бути - того не минути... А помирати - то з піснею (до речі, я гарно співаю - робота у хорі, можу й на гітарі проакомпанувати - сумно не буде!!! ). Понимаю вас, трудно поверить, что может все измениться. Но сегодня ситуация особенно уникальна: Конец эпохи Рыб и начало эпохи Водолея (продолжительностью около 2160 лет); Прецессионное выравнивание или Великий Цикл (выравнивание Земли и группы Квазаров возле Центрального Солнца, проход Земли через мощные сбалансированные энергии), одновременно конец цикла из 12 знаков зодиака, а так же конце цикла системы "Земля- Солнце- Плеяды" - длившегося около 25920 лет; Конце трех главных циклов (по 25000-26000 лет) 75000-76000 по окончанию которых происходит планетарный Переход (Земля и все кто её населяет сдвигается вместе с планетой в другую плотность); Галактический Сдвиг происходит каждые 108 миллионов лет (половина одного оборота вокруг Центрального Солнца) – это излучение из Великого Центрального Солнца каждой галактики, которое омывает вращающиеся звезды и солнечные системы вспышкой излучения высокой частоты с периодическими интервалами в период каждого оборота галактики. В галактике Млечный Путь такой сдвиг происходит приблизительно каждые 108 миллионов лет для звезд и солнечных систем, расположенных в том рукаве галактики, в котором находится Земля. Каждый раз Земля и соседние с ней звезды и планеты проходят через этот луч света, а доминантная вибрация атомных структур на звездах и планетах сдвигается на следующий уровень плотности посредством процесса, известного под разными названиями, включая вхождение в “фотонный пояс”, “звездные врата” или “портал”. Cистема Плеяд, в которую входит это солнечное кольцо, находится в конце пребывания на орбите вокруг Центра Галактики продолжительностью около 230000000; Вся Галактика находится в конечной точке бесконечно более длинной орбиты вокруг Великого Центрального Солнца; Проход кометы Аннанутак через Солнечную систему; Проход 12-ой планеты (планеты-Х) Нелда(Нибиру) планеты перемен через Солнечную систему (каждые 3600 лет). Я далеко не астроном, професіонали, що думаєте - можна довіряти цій інформації?.. (Бажано з поясненнями).
  12. Тому - треба контролювати свої думки.
  13. (Батьки намагалися і намагаються ставити мені свої цілі, від яких я просто "офігєваю": - в школі: навчайся, потрбібен атестат, хоча б без трійок, щоб в інститут приняли; - в інституті: навчайся, бо на нормальну роботу тебе без диплома ніхто не візьме; - щодо роботи (на майбутнє): роботу потрібно знайти хорошу, щоб у трудову крижку все записували і до пенсійного фонду відраховували, щоб на старості без хліба не сидів...) Ну, Спостерігач, яка знайома картина! Всі три пункти, і ще до того (перший час) розклад дозвілля. І все так натяками, натяками. А я ж - сама чуттєвість: як би не підвести. У нас в класі були самі розумники - ну то я пробуджую у собі спортивний інтерес: що, давайте наввипередки. Жага знань є, але тянути всі предмети... Дурка. Універ - те саме. Правда, тут розумників менше. Хіба що професори... Вже працюю - це взагалі деградація! Плітки, заздрість, ніякого альтруізму. І так до пенсії? О ні! Вибачте, Батьки, але мені за таке життя буде соромно. Перед собою, перед Богом і...перед Вами, Батьки, теж. Прагну Прогресу - а що отримаю? Тема класна. То ДО ЧОГО ПРАГНЕ ОСОБИСТІСТЬ (молодь і старше покоління - цікаво б порівняти)? І яка може бути спільна мета у групи особистостей (корисна, чесна)? І які шляхи прикладного застосування мети? І як цій Групі Особистостей не перетворитися на табунець?
  14. Погоджуся з Lizardом. Але-але... Що мається на увазі під "світова історія"? Якщо політична карта - то один театр; якщо свідомість Людства - можна згадати митців (письменників, художників, музикантів), науковців, а також електромагнітні імпульси, що, як вважають, випускає кожен мозок дуже "ритмічно" (в останньому випадку можна стверджувати, що КОЖНА ДУМКА КОЖНОЇ ЛЮДИНИ ПРОТЯГОМ ВІКІВ створювали "світову історію". До речі, вважають, що зростання кількості людей, які одночасно плекають одну думку - збільшує силу продукованих імпульсів у геометричній прогресії).
×
×
  • Create New...
; ipsSettings['maxImageDimensions'] = { width: 1000, height: 750 };