Jump to content
Студентський Форум

Kaeco

студент +
  • Posts

    127
  • Joined

  • Last visited

Everything posted by Kaeco

  1. Тільки не розумію для чого Вам істина?
  2. Так-с, це питання дійсно недоречне. Ідеал - одне, реальність - друге. От і є націоналізм одним з тих чинників, котрі заважають християнам бути братами та сестрами в Христі.
  3. Гаразд. Якщо хтось любить свій народ найбільше, значить когось іншого любить менше. Хіба це по-християнськи?
  4. Як вважаєте, патріотизм(формальний, виражений - байдуже) та християнство - сумісні речі ? Чому?
  5. І це правда. Це досить складно зробити, оскільки багато людей навіть не розуміють про що йде мова. Говориться не про примітивну вигоду, яка одразуж малюється в голові, а про ґрунтовні поняття, такі як : "Добро", "Слово Боже" і т.д. Люди цього не розуміють, навіть не можуть порівняти, бо не знають що це за речі. Як людина може говорити про Бога, про якісь за чи проти, якщо вона про Нього нічого не знає. Всі ці дитячі речі, які кожен чув - це мізер, ніщо. Коли Ви читаєте Біблію, яка є Словом Божим і задумуєтеся, то щось все-таки зрозумієте. Перше, що робить нечистий - намагається не допустити цього. Фарисеї майже ніколи не слухали Ісуса, затуляли вуха... А скільки раз думаю: люди перш за все шукають вигоду, вони чогось хочуть. Вони хочуть торгуватися, найти щілину, щоб пригріти собі місце, непокидаючи поганих звичок і т.д...вони не бажають змінюватися. Так не буде. Виходить, що добро - це завжди непристижно, буденно, можна сказати нецікаво. Тому люди хочуть перекрутити Слово Боже під соціо. Та це нереально, бо це - протилежні речі. І Слово Боже буде і суть його ніколи не поміняється. А ще люди часто дивляться на інших. От признайтеся, що хоч іноді казали собі : а от він то зробив і йому нічо, а я от чесний і мені погано. Але ж ті люди навіть собі уявити не можуть, яка в них "короткозорість". Тож пам"ятайте: як постанете перед Богом і перед вами тисячу душ піде до пекла, то чи скажете : а от вони всі туди йдуть, а чого мені не можна?" Дякую за все Богові та братові.
  6. Мені здається, що жоден. Так, всього-навсього. Але ж це як пройти верблюдові крізь вушко голки. Бо навіть людям, які не роблять зла, важко це зробити.
  7. Важко щось додати.
  8. Мабуть, я збоченець, бо постійно здається, що це (тайна сповіді)стане на конвеєр. Адже ж мені повинно бути встидно за якийсь мій неправильний вчинок. І,відповідно, мені потрібно одразу йти сповідатися. І якщо подумати, що ми й тижня не зможемо прожити без гріха, то чому б Причастю не стати ритуалом, що вже є дуже погано?
  9. Невідомо ще. Багато людей не витримує такого хреста. Для кожної людини Господь підготував персональний хрест. І , мабуть, не варто казати, що хрест батьків з такою дитиною важчий за хрест скупого багача. Не завжди те, що видно є правдою. ...Неповносправні діти - як дар для сім"ї. Хіба дар можна розцінювати як покарання? Сказав би, що це не покарання, а випробування. Згадайте про пророка Йову.
  10. Згоден з LMax, ці діти частково спокутують гріхи своїх предків. Ми ж спокутуємо гріх Адама та Єви. На все воля Божа, і не знаю, чи аж так погано неповносправним. Якщо вони мають розумові хвороби, то вони ж не можуть згрішити. Навіть не знаю що гірше: бути фізично здоровим грішником, чи душевно чистим неповносправним ? І ще LMax правий в тому, що Бог ніколи не зробить людині гірше. Це ми, думаючи, що все так погано, починаємо братися за складні речі і, відповідно, їх псувати. Треба вірити Богові. Візьміть хочаб ХХ століття, не кажу вже про середньовіччя. Порівняно з тими часами такі діти вже якось перебувають у суспільстві.
  11. "Часом здаться, що кожен готовий визнати, що Бог є в ньому, але усвідомити і жити з цим, і згідно цього, дається людині не зразу, їй потрібен певний час і досвід спілкування з Богом." - так, це правда. Усвідомив. Протестанти це теж християни. Та нехай... Просто що маю на увазі : не дивуйтеся, якщо в раю побачите не лише християнина, а щей китайця, наприклад. Тоді виходить, що Ісус надаремно казав слова про хліб та вино? Звісно, що ні. Але, але...от над цим думаю і розпитую Вас.
  12. Так і я кажу, що не причастя об'єднує людей.
  13. Внаслідок чого більшість таки не наважується впустити Бога до серця. Це навіть смішно звучить : "готовий визнати" - ніби нас змушують це визнати і нам нікуди діватися і визнаємо цй факт. Щось забагато масла. Конкретизуйте вже. на Західній Україні теж таке є, достатньо зайти в протестантські Церкви.
  14. Справді, мій друг добре розуміється в житті( в переносному значенні). Що цікаво : він не зважає на нього з усіма його аспектами, оскільки в цьому світі для нього Бог понад усе. І так він сказав своїй майбутній дружині. І що з того найцікавіше : вони не почуваються в якихось рамках чи між заборонами, вони просто щасливі. Ось вона, ця тоненька ниточка! Йду до Церкви, бо це мій обов'язок християнина. Не перед Богом, а перед самим собою. Ніхто мене не змушує і не заставляє, але знаю, що воно мені потрібне. Та дехто цього не усвідомлює. Для чого тоді монахи не позакриваються в себе в кімнатах, а ходять на спільну службу? Сучасні люди не навчені дякувати. Всюди побутує переконання, що ми власними силами досягли чогось. Це потрібно державі для більшого процвітання. Але віруючий так не скаже. Про розуміння дім-церква : вважаю, що є різниця між тими, що перебувають підчас служіння в неділю вдома, і тими, що в церкві. Як між заочником і студентом денної форми. Якщо припустити, що Служба йде 2 години : чи думатимемо більше про Бога вдома, навіть в "найсприятливіший час", аніж в Церкві? P.S.: привілей - певна перевага кого-небудь, право на виняткове ставлення до себе порівняно з іншими.(http://www.slovnyk.net) Можливо Ви хотіли сказати, що мені пощастило, що народився і був хрещений і Бог з допомогою інших відкрив мені очі на певні речі та розуміння - тоді це щастя. Кажу миттєвість, бо маю на увазі гріх. Я згрішив перед Богом і маю виправитись і згадувати про це в майбутньому, щоб не допустити такого. А чомусь більшість думає, що про це треба забути. А в стані негрішності перебуваємо лише певну мить. Тому вважаю, що треба жити і вдосконалюватись, а не раз в певний час "відбілюватись". Цікава думка про єдність з допомогою причастя. Про єдність з Богом - не сперечаюся. А з людьми чим ми стаємо блищими після причастя, ніж перед? "...що Він настільки близько, що важко уявити і з цим змиритися." - але ж Ви казали, що Він у Вас, то для чого наголошувати про "близькість"? Просто щоб ми знали?
  15. Поясніть, для чого він це робить ? Причастя - це миттєвість. Ви стоїте в Церкві коли йде причастя. Поспостерігайте за людьми, які його прийняли, довший час. Для чого вони це роблять? Користуючись нагодою : шукаю братів по розуму. :) З привілеєм, мабуть, не погоджуся. Право? Мабуть, також ні. Що маю на увазі, говорячи часто про Церкву та відвідування? Горджуся, що знайомий з одним чоловіком, Книгою Життя для якого є Біблія. Але що цікаво, - людина ходить не для того, щоб подискутувати, не для того, щоб відбути, а для того, щоб бути блище до Бога. І він каже : треба там бути. Бо нема людини, котра сказала б : я все знаю, нащо воно мені. А от наскільки відсотків та людина переконана відносно того твердження, настільки відсотків вона переконуватиме себе в зайвості таких речей, як Церква. Я вірю в те, що моїм Богом є Ісус і нецікаві мені зв'язки християнства з буддизмом і т.д. Кожен відкриває Бога по-своєму, кожен іде своєю дорогою. Якби всіх людей розсадити в окремі кімнати з тими знаннями, що вони їх вже мають(в галузі математики). То чи значно буде більше винаходів, аніж якщо тих же людей зібрати в одну кімнату? Отже : чи значно більше ми знатимемо Бога сидячи вдома ?
  16. (Kaeco 08.12.2007, 19:54) А й справді, чому ми вважаємо, що більше Бог нас шукає, аніж ми Його ? Чому думаємо, що Він поруч і щоб бути блище до Нього нічого не треба робити?" Розтлумачую популярно : ми настільки переймаємося "земними проблемами", що не те, що не можемо віддати належне Богові, а й свою духовність, культурність тримаємо "нище плінтуса". Пам'ятаєте притчу про таланти. От вважаю, що відчинити двері для Христа - дар. Бо насправді нічого без волі Божої ми не можемо зробити і всі намагання зійдуть нанівець. Отже, кажу : чому думаємо, що ми більше потрібні Йому, ніж Він нам. Якби Він був нам необхідний так, що ми би хотіли Його мати в свому серці , то світ був би інакшим. Бо якщо я хочу, щоб Бог перебував у моєму серці, то там спочатку має бути хочаб порожнеча. Але зновуж, там все заповнено тимиж "земними проблемами" і т.д. Тут вже не можу згадати місця в Біблії, де кажеться, що в одному домі не може бути два господарі. "...що Він поруч і щоб бути блище до Нього нічого не треба робити?" - як малі діти, які думають, що якщо батько тримає їх за руку, то їм нічого не страшно. Господь є завжди лише поруч і готовий подати руку, та ми її не простягаємо; Він не працює ключником до дверей сердець. Загальний висновок : читайте речення і розмірковуйте в загальному. Так, вважаю, що Бог не є в нас. Ми маємо душу та дух і можемо лише перебувати з Богом. "А що треба щось робити щоб бути ще ближче?" - так, треба всього-навсього бути "справжнім християнином". Любов завойовувати не потрібно, Він вже нас любить. Не хочу писати всі( бо все й не перечислю всерівно) повинності "праведного християнина". "Робити "правильні" вчинки, так?" - не лише, треба ще й вірити Йому. І можу довести, що Ви цього не робите. На суть питання ніхто не дасть конкретної відповіді. Якщо людина стає на декілька секунд Богом...ну тоді треба уточнити Ваше розуміння Бога. Будь-ласка.
  17. Надіюся, що Ви не образитеся, якщо скажу, що Його немає у вашому серці. І у Вас викривлене поняття любові. Сприймайте це як хочете. Доречі, не можу назвати себе "віруючим християнином". Ну мушу розкритикувати Все Ви сказали правильно. Лиш додам трохи : в усіх Церквах вживаються слова : православний, католицький. Походять вони від грецьких слів "той, що правильно навчає" і "той, що поширений" відповідно. Або десь приблизно так. І при роз'єднанні Церков вони взяли собі ті слова за власну назву. Тільки й різниці. А відмінність в обрядах та служінні - внаслідок окремого розвитку. Вважаю, що віруючий християнин немає ні держави ні конфесії. Так, хор має значення. Ну я ходжу в джинсах до Церкви, але їх ітак ніхто не бачить, бо стою при дверях. Кажіть щось про причастя...
  18. Мав тут на увазі не саму трагедію, як нещастя для одних і привід задуматися над нею для інших, а хотів навести на думку, що все має свої причини, наслідки і пояснення. Звісно, це ницо говорити, що їх трагедія служила для когось наукою, але це частка механізму життя. А ми чомусь беремо це навчання лише з таких "важких" прикладів, а треба брати їх постійно і всюди, варто лише виділити цьому увагу. О, мені ця тема дуже подобається. Так як і тайна сповіді. А чому Ви гадаєте, що якщо Ви прийматимете причастя, то будете врятовані? Ну це,звісно, примітивно сказано. Я вважаю, що навіть якщо людина дотримуватиметься всіх блаженств, заповідей і т.д. то це ще нічого не означає. Просто для роздумів : "Коли диявол побачив, що той, хто шукає правду, зайшов у дім Учителя, то постановив зробити все, що було у його силах, аби відвернути його від шукання Правди. Отож він піддав нещасну людину усім можливим спо­кусам: достаткові, пожадливості й похоті, славі, владі, прес­тижу. Проте шукач Правди виявився набагато досвід­ченішим у духовних питаннях і легко відігнав усі спокуси, настільки великим було його прагнення духовності. Коли він постав перед очі Учителя, то здивувався, поба­чивши, що той сидів на встеленому кріслі, а біля ніг були учні. «Напевно, в цього чоловіка не має головної чесноти святих – смирення», – подумав він. Потім він зауважив й інші речі, які не припали йому до серця. По-перше, Учитель не звернув ніякої уваги на нього самого. «Напевно, тому, що не стелюся перед ним, як інші», – казав він собі. По-друге, йому не сподобався одяг Учителя і дещо зарозуміла манера, з якою той роз­мовляв. Отже, правдошукач прийшов до висновку, що він потрапив не туди і має продовжити свої пошуки деінде. Коли ж він вийшов, Учитель, що бачив, як диявол роз­ташувався у кутку кімнати, мовив: – Ти не мусив хвилюватися, Спокуснику. Позаяк вже з самого початку знав, що він твій. Така доля тих, хто у своєму шуканні Бога може змінити все, окрім власного уявлення, яким насправді є Бог." Ентоні де Мелло "Молитва жаби".
  19. Гарно сказано. Також помітив, що люди мають звичку до самовозвеличення. Мабуть, Ваша відсутність в Церкві в недільних Богослужіннях означає спротив символам та душевній бідності людей. Але : Церква - то не лише "клюб щонедільних оглядин" для багатьох людей. От Вас дратує те, що люди приходять до Церкви відстояти належне. Ви також робіть це, але "з головою". Тобто, вони відстоять і підуть, а Ви послухайте, подумайте і винесіть звідти все, що лише можна хороше. Думаю іноді собі : ну що той священик верзе,вибачте на слові, та він же зовсім не правий. Але потім подумав, і зрозумів, що людям інакше й не поясниш, а я коли думав про його розповідь, наштовхнувся на іншу, цінну для мене, думку. Тому кажу : до Церкви ходити треба, бо Ви приходите не до людей, попа і т.д., а до Бога. І ні в хаті, ні в транспорті Ви не будете так близько поруч Нього. Можливо Вам не варто цілувати попові руку, підспівувати хорові, може це не Ваше. А якщо прочитати зранку частину Біблії і підчас Служби подумати над нею, а не над людьми? Мені знайомі люди, родичі яких іхали в авто. Їхали вони прямо позад патрульної машини, тому із невеликою швидкістю. На перехресті інша машина, яка гнала з великою швидкістю, зачепила патрульну і, ставши некерованою, врізалася в машину тих родичів. Майже всі з двох авто загинули. Якби десять секунд, швидше чи помаліше?
  20. А й справді, чому ми вважаємо, що більше Бог нас шукає, аніж ми Його ? Чому думаємо, що Він поруч і щоб бути блище до Нього нічого не треба робити?
  21. Церква - знаряддя свободи. Цікаві погляди у Вас. Часто коментарі мало не протилежні в думках. З зазначеними вище - згоден, та вважаю, що "норм" нема, як і нема рабів. Але примітивно...
  22. Отже, Ви приходите до Нього коли Вам треба "покращити душевний чи моральний стан"? Як то кажуть : "я Вас пуважєю, але вібачєйте." Нє, ну то так звучить для мене :" ну якщо вже Він не дасть мені того,того і того...ну і ще того, то принаймні матиму файно на увесь день."
  23. Погоджуюсь. Адже Біблія - книга створенa не для читання на дозвіллі чи для роздумів про майбутнє. Для чого знати як саме відбуватиметься апокаліпсис, якщо ми нічого не зможемо тоді зробити і тимбільш йтак все будемо знати рано чи пізно - якихось парудесят літ це ніщо. Переконався, що всі ми справді є різними людьми. І якщо комусь одна притча може допомогти зрозуміти чи себе чи світ, то для другого вона може стати ще більшим знаком питання. А прочитавши Біблію повністю, кожен зможе знайти щось для себе. Мені, наприклад, найбільше подобається про Йову - це ідеал для наслідування. А Об'явлення чудово підходить для того щоб пороздумувати над буттям.
  24. Зрозуміло, масло масляне.
  25. Цікава думка. Якщо все так просто, тоді розтлумачне нам хто є ця Невіста, коли почнеться 1000-літнє Царство? Чому тоді страшать кінцем світу? Звідки Вам відомо що 1000-літнє Царство не почалося вже 999 років тому? В тім річ, що все в Об'явленнях сказано відносно. Ви дійсно думаєте, що ходитимете по вулицях міста зі щирого золота? А хто ті п'ять дів, на яких буде схоже Царство Небесне?
×
×
  • Create New...
; ipsSettings['maxImageDimensions'] = { width: 1000, height: 750 };