Jump to content
Студентський Форум

Кицька87

студент
  • Posts

    7
  • Joined

  • Last visited

Everything posted by Кицька87

  1. Ти б не міг сказати яка саме. Оскільки я на форумі недавно, і мабуть не все читала!
  2. Як ви ставитесь до романів мід студентами і викладачами? Це просто флірт, що має на меті користь чи звичайну цікавість. Чи можливо з цього може щось вийти? Була б вдячна якби ви наводили влучні приклади.
  3. Не думаю, що вiн так переживає за тобою - нема за ким- ти розмазня, то нашо таке йому здалося. Пiде залиється пару раз, зматюкає тебе з нiг до голови на всi сусiди i... забуде...закине на одвiрки пам'ятi той час, коли вам так було добре удвох... Знаєш..якщо це твердження відповідає твоїм поглядам на життя, то мені тебе дуже шкода. Ти матеріаліст! Основне не причина його відсутності, а в даному випадку відчуття що цим породжується. Це розвиває нас людей у всіх напрямках!!!! Без цього ми не живем, а існуєм.
  4. Для мене найкраще і найгарніше місце на вул.Золотій. Відкривається гарний вид на нічний Львів. Проте вночі насолодитись краєвидом важко. Окрім мальовничого місця, там є пару гуртожитків! Самі розумієте:)
  5. В МЕНЕ ОСОБИСТО БУВ ВИПАДОК, КОЛИ МЕНІ ДО БОЖЕВІЛЛЯ СПОДОБАВСЯ МІЙ ВИКЛАДАЧ.і НАЙСЕКСУАЛЬНІШИМ ЩО Я В НЬОМУ ВБАЧАЛА, ЦЕ ЙОГО ПОТИЛИЦЯ, З ЛЕДЬ СИВУВАТИМ ВОЛОССЯМ. НІХТО НЕ ЗАСТРАХОВАНИЙ ВІД ТАКИХ ДРІБНИЦЬ!
  6. Знову прослухаю нашу пісню.Поплачу 20 хвилин, дивлячись у нікуди. а потім зазерну у дзеркало,де побачу запухше нещасне обличчя і ще більше зненавиджу себе. Чому себе? тому,що лише я винна в тому, що так страждаю.Тільки я, а не він. Знову, не буду вчитись, тому, що жодна думка не прийде в голову.Жодна, окрім нього...Знову не змиватиму косметику, в надії,що він ще подзвонить. Прийде вечір.Я ляжу спати, і закриваючи очі, скажу:"Як добре.Закінчився ще один день,ще один день без його дзвінка". Але прийде новий день.Я прокинусь із гарним настроєм, із надією, що можливо сьогодні мені пощастить значно більше. Знову старою дорогою буду йти в Університет.В перерві між парами буду бездумно переписувати в зошит підручник.Просто переписувати, бо думати я не можу. В аудиторію зайде викладач.Я знову не встану, тому,що немаю сили.Нічого не роблячи.Бо страждання заберає стільки сил... Знову бездумно буду пити з друзями каву, знову в тому самому місці. На звичні питання про нього, буду щось вигадувати, і жалітись на погане самопочуття, а всередині стікати кровю. А потім знов додому.Вигороджувати його мовчання, тим,що сьогодні він тренується. Знов проїду через установу в якій він працює, аби перевірити, чи він на роботі. Подумки доторкнусь його машини, щоб просто відчути на своїх руках щось, що належить йому. І знову вечір...Знову без нього. А завтра буде новий день!З ним чи без нього, але всерівно буде! Він так любить це життя! То чи зможу я також його полюбити?!
×
×
  • Create New...
; ipsSettings['maxImageDimensions'] = { width: 1000, height: 750 };