Jump to content
Студентський Форум
Sign in to follow this  
Партизан з творчим нахилом

Невідправлений лист...

Recommended Posts

Ти любиш ігри?

Ні, не кажи, що Ти такий серйозний, що вже не хочеш бути актором. Хочеш бути собою? Ніколи.

Ігри є різні, деякі наївно-дитячі, більшість - безвиграшні і жорстокі. Це там де можна гратися людськими почуттями як лялькою на мотузках. Я недавно познайомилась з своєю подругою в ICQ. Це лише гра. Виграєш - втрачаєш довіру, програєш - все одно починаєш спочатку. Це ж лише гра, результат це не те чи тебе впізнають, а якась божевільна ідея погратися в театр.

А чому розмовляти з віртуальними знайомими легко? Може ми вдаємо з себе кращих ніж ми є? А чому тоді просто не стати такими? Чи не тому що простіше бути такими як усі. Хотіти того, чого хочуть інші. Прагнути до краси. Заслуговувати відповідного ставлення когось до тебе. Банально. Стільки запитань і так мало відповідей. Вам знайомий цей стан. Коли знаєш що щось робиш не так, але не знаєш як робити потрібно.

В мене немає імені. Тому що я це не я. А можливо це тільки та я, яку знає дуже мало людей.

А ти віриш в кохання? І в те що воно має якийсь зв'язок з таким словом як щастя. Ні слова про секс, лише про Кохання. Це просто весна. Навіщо тобі стільки подруг? Візьми мене одну, будьмо щасливі. Але ні, так не логічно. Краще я скажу тобі, давай бути друзями, хоча ні на мить в це не вірю. Побачимось завтра. Па.

 

----------------------------------------------------------------------------------------------

 

Віртуальний я такий який я є всередині, спілкування з віртуальним знайомим чи знайомою ні до чого не забовязує, особливо якщо ми не знайомі персонально, з ним я можу бути відвертим, я можу не приховувати своїх думок, якими крамольними для когось вони б не здавалися і не боятися, що тебе потім осміють. Мене завжди вислухають, а не вислухає цей то поговорю з іншим, і скажуть скажут відверто без лицемірства і потворства чи згідні чи ні, правий я чи ні.

Оце і є та гра почуттями на довіру, зовоював її заслужиш право на продовження спілкування, а ні то геть з контакт ліста і з серця, в ній не має значення зовнішня привабливість, фізична сила, напускна крутизня і 600-й мерседес від батьків на 18 років, бо всім на це наплювати, тут всі рівні.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Я завжди кажу те, що думаю... І в реалі, і в онлайні...

 

Багатьом це, може, і не подобається, але я вважаю, що так правильно...

 

Я не ховаюся за аватарами і ніками, і не боюся висловлювати свою думку...

Share this post


Link to post
Share on other sites

Воно дійсно так є . Можливо за компом кожен вважає себе на якусь мить " генієм" на якусь мить " бездарою" але тут кожен говорить те що думає і це залишається головним .

Якою б не була думка вона варта уваги чи то негативної чи то позитивної ,а ще того щоб її вислухали і от тоді з"являється якась гармонія , душевний спокій .....

Я недавно почала спілкуватись у ICQ і мені це подобається , я у розмові там така сама як і у житті ,хоча деколи можу написати більше ніж сказати прямо в очі ..... не знаю чи у цьому всетаки є " +" чи " -"

Share this post


Link to post
Share on other sites
-А чому розмовляти з віртуальними знайомими легко? Може ми вдаємо з себе кращих ніж ми є?

 

-Можливо тому, що знаєш, що ймовірність Вашої зустрічі в реальному житті нескінченно прямує до 0, а тому не боїшся, що побачать тінь невпевненості в твоїх очах, не боїшся, що тобі буде соромно і хтось побачить, як твоє обличчя наповнюється червоними барвами, можливо тому, що кожен з вас зараз дома, в своїй фортеці, можливо тому, що тебе це ні до чого тебе не зобов"язує, можливо тому, що розкрившись людині тебе побачать таким яким ти є насправді але яким тебе раніше не помічали інші хоча ти так цього хотів, можливо тому, що...

 

-Вам знайомий цей стан. Коли знаєш що щось робиш не так, але не знаєш як робити потрібно.

 

-...і в першу мить впадаєш у відчай... але на нього немає часу, тому продовжуєш діяти інтуїтивно...

 

-А ти віриш в кохання? І в те що воно має якийсь зв'язок з таким словом як щастя. Ні слова про секс, лише про Кохання.

 

-Вірю?.. Х-м-м-м... Пережив таке... Кохання вже нема, але віра залишилась, тому біль втрати і радість пережитих моментів живуть у моєму серці поруч... "Не плачь, потому что это закончилось. Улыбнись, потому что это было."

 

-Я не знаю, чи я згідний жити від миті, до миті, коли відчую близьку людину... Коли відчую, що вона існує. Це єдине заради чого можна і треба жити, але ці маленькі крапельки в океані болю...

 

-А я так жив... І нічого - не шкодую

 

-Відчувати щастя від того що є щось прекрасне що ти розумієш. Від того що ти знаєш чого ти хочеш і колись воно буде твоїм. Може просто не варто поспішати, щоб не прийти занадто вчасно.

 

-"Возможно, Бог хочет, чтобы мы встречали не тех людей до того, как встретим того единственного человека. Чтобы, когда это случится, мы были благодарны. Не прилагай столько усилий, все самое лучшее случается неожиданно." Я ще досі чекаю, а тим часом...

 

-Тільки от чогось виникає неприємне почуття провини й відповідальності....

 

-Тому що знаєш, що неопосередковано причетний до страждання іншої людини, хоча твоєї вини в цьому нема...

 

 

P.S. В мому житті такий "театр" перетворився на довготривалу щиру дружбу, що продовжується і по сьогоднішній день... Ніколи не віриш в речі, поки вони не трапляться з тобою...

Share this post


Link to post
Share on other sites
Guest KOLOBOK

В жизни как в кино?(...длинною в жизнь)

Share this post


Link to post
Share on other sites

не дарма колись сказали " Життя -театр, а люди в ньому актори"

Share this post


Link to post
Share on other sites
Guest Krause
Вся наша жизнь - игра :)

Ага, графіка відмінна, а от задумано хріново

Share this post


Link to post
Share on other sites

А ще якщо добре подумати то ми таки дійсно у своєму житті граємо дуже багато ролів: робота, сім"я, родина, друзі, знайомі .... і усюди ми різні .

Share this post


Link to post
Share on other sites
Guest KOLOBOK
Krause Дата 9 Jan 2005, 10:06

Ага, графіка відмінна, а от задумано хріново

А ти абгрейд зроби, тобто придумай як її урізноманітнити.

КАТІ Дата 9 Jan 2005, 14:12

  А ще якщо добре подумати то ми таки дійсно у своєму житті граємо дуже багато ролів: робота, сім"я, родина, друзі, знайомі .... і усюди ми різні . 

Дозволь непогодитися(частково).рано чи пізно люба гра вилазить наверх,тобто стараюсь бути,який я є .якшо комусь це не подобається,ну і нехай,його проблеми. Покрайній мірі- чесно до себе.

Share this post


Link to post
Share on other sites
KOLOBOK Дата 9 Jan 2005, 17:38

Дозволь непогодитися(частково).рано чи пізно люба гра вилазить наверх,тобто стараюсь бути,який я є .якшо комусь це не подобається,ну і нехай,його проблеми. Покрайній мірі- чесно до себе.

 

Так я і не заперечую !!! Саме так воно і є , накопичується, а потім виплескує на верх .... і от тоді починається нова роль у житті ... в принципі скільки ситуацій стільки і виходів з них , а ми ж про виходи постійно думаєм , отож " РУХ - це життя .... ну а життя - театр ..." - банально і смішно :lol:

Share this post


Link to post
Share on other sites

Я была скромна - меня обвинили в лукавстве, я стала скрытная.

Я была готова любить весь мир, меня никто не понял и я выучилась ненавидить.

Моя молодость протекла в борьбе с собой и светом, лучшие мои чувства, боясь насмешки я хоронила в глубине сердца, они там и умерли.

Я говорила правду - мне не верили. Я начала обманывать.

Узнав свет и пружины общества, я стала искустна в науке жизни и видела, как другие без искуства были счастливы.

Лермонтов "Герой нашего времени"

 

Світ нас точить під себе, і ми не помічаємо, категорично заперечуємо, але це дійсно так. А в мережі ми стаєм тими ким в житті нам вже не бути, вдягаємо маски які для себе придумували ще з дитинства, або дійсно є щирими, чого в реалі просто не можемо собі позволити бо завжди є ті хто скористається проти вас вашою щирістю.

І дійсно ніякі соціальні фактори тут неважливі, тут тільки те що твориться в нас в голові, а там грає не одна пєся, людина завжди бачить себе в альтирнативних іпостасях, і з цим ми нічого не зробимо.

Share this post


Link to post
Share on other sites
Guest deus45
Світ нас точить під себе, і ми не помічаємо, категорично заперечуємо, але це дійсно так. А в мережі ми стаєм тими ким в житті нам вже не бути, вдягаємо маски які для себе придумували ще з дитинства, або дійсно є щирими, чого в реалі просто не можемо собі позволити бо завжди є ті хто скористається проти вас вашою щирістю.

І дійсно ніякі соціальні фактори тут неважливі, тут тільки те що твориться в нас в голові, а там грає не одна пєся, людина завжди бачить себе в альтирнативних іпостасях, і з цим ми нічого не зробимо.

Тільки хто може твердо сказати, що "у себе в голові" він на 100% щирий з самим собою. Від самообману не втічеш в онлайн. І "альтернативні іпостасі" починають відображати інші форми самозадурювання.

Share this post


Link to post
Share on other sites

і то правда, довго граючи ролі ми губимо себе, стираються грані між нами і нашими масками, це сумно

Share this post


Link to post
Share on other sites

Please sign in to comment

You will be able to leave a comment after signing in



Sign In Now
Sign in to follow this  

×
×
  • Create New...