Jump to content
Студентський Форум

Зв’язок з одруженими


friendly
 Share

Recommended Posts

  • Replies 39
  • Created
  • Last Reply

Top Posters In This Topic

що робити, коли по вуха закоханий в одружену людину і знаєш, що це взаємно? як поступати, знаючи, що це неправильно руйнувати сім’ю, але життя без коханої людини не уявляєш?

Вибач, давай міркувати допустимо що він покине сімю, допустимо що одружиться з тобою, але уяви собі ситуацію що ви поживете рік, два, пять а поті він знов покохає будь-яку молодшу за тее дівчину у вас на той час уде дитина, можливо навіть неодна що ти будеш робити :незнаю: . ти його будеш кохати так як і кохала, але він ні. Ти уявляєш якщо зараз така ситуація з його дружиною, якщо вона любить його так як ти а він йде до іншої, уявляєш як їй боляче? :плач: Подумай нетіш себе тим що начето він буде з тобою до кінця життя, він одного разу вже давав таку клятву і недотримався її. Що зупинить його зробити це вдруге?

Link to comment
Share on other sites

kolja, дякую за відповідь :добре:

 

по-перше, я над тим теж думала (над всім,що написано вище :blink: ) - гарантії ніякої. думала навіть над тим, чи часом це не просто пристрасть. з моєї сторони точно ні, а за нього розписуватись важко; :незнаю:

по-друге,щоб не вийшло такої ситуації, над стосунками треба, скажем, працювати: намагатимусь не робити сірими будні, а вносити якийсь колір, пожвавлення, щоб був розвиток стосунків, а не погашення - одним словом, урізноманітнювати; :tender:

по-третє, приймати активну участь в житті коханої людини без так званих пилянь і т.п., а навпаки з висловленням думки, порад, в обговоренні певних ситуацій. само собою, без сварок не обійдеться, але з кожної сварки виносити якийсь урок, намагатись недопускати сварок по тих же причинах і основне, щоб вони не стали способом спілкування. :rolleyes:

 

а взагалі, "хто не ризикує - той не п’є шампанського" :D

Link to comment
Share on other sites

kolja, дякую за відповідь :добре:

 

по-перше, я над тим теж думала (над всім,що написано вище :blink: ) - гарантії ніякої. думала навіть над тим, чи часом це не просто пристрасть. з моєї сторони точно ні, а за нього розписуватись важко; :незнаю:

по-друге,щоб не вийшло такої ситуації, над стосунками треба, скажем, працювати: намагатимусь не робити сірими будні, а вносити якийсь колір, пожвавлення, щоб був розвиток стосунків, а не погашення - одним словом, урізноманітнювати; :tender:

по-третє, приймати активну участь в житті коханої людини без так званих пилянь і т.п., а навпаки з висловленням думки, порад, в обговоренні певних ситуацій. само собою, без сварок не обійдеться, але з кожної сварки виносити якийсь урок, намагатись недопускати сварок по тих же причинах і основне, щоб вони не стали способом спілкування. :rolleyes:

 

а взагалі, "хто не ризикує - той не п’є шампанського" :D

я тебе нерозумію. як ти будеш урізноманітнювати ваші стосунки? Скільки тобі років? може зарано ти хочеш ризикувати?

Link to comment
Share on other sites

я тебе нерозумію. як ти будеш урізноманітнювати ваші стосунки? Скільки тобі років? може зарано ти хочеш ризикувати?

 

урізноманітнити??? а хіба то важко??? як мінімум не сидіти і не гнити завжди вдома, а змінювати обстановку. але можна й в ліжечку повалятись :D

в дівчат про вік не питають :girls pardon: але більше 18-ти. :D і давно вже не маленька

зарано? а не думаєш. що буде запізно, якщо не ризикнути?

Link to comment
Share on other sites

Скажу з власного досвіду - зв*язок з одруженим переважно ні до чого доброго не приводить.

 

От з уже розлученим - інша справа :))

 

До речі, на рахунок "піти" і сили волі.

 

Дитина значить дуже багато.

Сам був у такій ситуації...

 

Але вистачило всього - і мужності піти, і не мучити себе і колишню жінку, і витримати запитання дитини, чого я з ними не живу.

 

Так, важко.

Але хіба життя легке?

Link to comment
Share on other sites

Та я знаю...

 

Просто, думаю - йшло до того...

Треба усвідомлювати, що приносити себе все життя в жертву - нерозумно.

Кому легше від того, що ти мучишся?

Головне - не відступатися від рішення, яке прийняв.

Спочатку було легко - перші тижня 2...

Потім - важче, особливо як бачився з малим, і він питав, чого я з ними не живу...

 

Але...

Минуло вже більше року - всі живі-здорові, більш-менш спілкуюся з дружиною, забираю до себе малого...

 

Жити треба і для себе деколи, а не тільки "бо так треба".

Link to comment
Share on other sites

Як на мене, є дещо більше навіть ніж кохання. Я думаю, що діти не повинні страждати через "сердечні справи" своїх батьків. Батьки повинні дбати про підтримання стосунків. Це як має бути. Однак, не заперечую, що існують випадки, коли парі дійсно краще розійтися, щоб не мучити ні себе, ні дитину. Але все ж таки, подружжя має докладати всіх зусиль, щоб уберегти сімю і любов в сімї.

Link to comment
Share on other sites

кохання, шмання ... а може просто пристрасть? що як ураган зриває дах, а потім настає спокій і розуміння ситуація? кохати можна і в трьох!!! на повному серйозі.

Link to comment
Share on other sites

Please sign in to comment

You will be able to leave a comment after signing in



Sign In Now
 Share


×
×
  • Create New...
; ipsSettings['maxImageDimensions'] = { width: 1000, height: 750 };