Jump to content
Студентський Форум
Sign in to follow this  
Admin

Мамма Міа / Mamma Mia! (2008)

Recommended Posts

Мамма Міа (Mamma Mia! / Мамма Миа). Мюзикл. США, 2008. Режисер Філліда Ллойд. У ролях: Меріл Стріп, Аманда Сейфрід, Пірс Броснан, Колін Фірт, Стеллан Скарсгард, Джулі Волтерс, Крістін Баранскі, Домінік Купер.

 

 

mamma-mia.jpg

 

Донна (Стріп) – незалежна мати-одиначка, яка збирається видати заміж свою дочку Софі (Сейфрід), яку виростила сама. Намагаючись зрозуміти, хто її справжній батько, Софі запрошує на весілля трьох кандидатів на цю роль – чоловіків з минулого Донни, які вже відвідували цей грецький острів двадцять років тому (Броснан, Фірт та Скарсгард).

 

 

Режисер Філліда Ллойд ставила цей мюзикл у Лондоні і на Бродвеї, але раніше не працювала у кіно. На роль Софі претендували Менді Мур, Аманда Байнс, Рейчел Макадамс та Еммі Россум. Зйомки картини проходили у Лондоні і Греції. Ті музичні й танцювальні номери, як неможливо було знімати у спекотній Греції на відкритому повітрі, відтворили у новому павільйоні лондонської студії “Пайнвуд”, в якому зйомок раніше не було (його побудували замість того, що згорів).

 

 

Меріл Стріп розповідає, що вона була на сьомому небі від щастя, коли її запросили виконати головну роль у “Мамма Міа”, і відразу ж погодилась. Вона вперше переглядала цей мюзикл на Бродвеї разом зі своєю молодшою дочкою Луїзою, коли тій було 10 років, і п’ятьма її друзями. Після першої зустрічі з режисером Меріл хотіла бігти в магазин купувати диск з бродвейською виставою, але потім передумала: “Ми збирались робити власний фільм”. З хітів АВВА актрисі найбільше подобаються “Dancing Queen”, “Waterloo” і “The Winner Takes it All”, проте останню вона відчула по-справжньому вже після зйомок стрічки. Бенні Андерсон, колишній член групи АВВА і співавтор усіх її пісень, назвав Стріп “дивом” після того, як вона приїхала у Стокгольм і з першого дублю записала “The Winner Takes it All”. Стріп вже отримала британську премію “National Movie Award”, і цим же призом відзначили сам фільм у номінації “Найкращий мюзикл”.

Share this post


Link to post
Share on other sites

“Це мюзикл, ви знаєте?” – обережно попередила мене пані в касі “Кінопалацу”, віддаючи мені квиток. І була права – це таки мюзикл, і всі співають. Попередження, яке я спочатку сприйняв з прихованим обуренням (хіба мюзикл не вважається кіном?), через півгодини перегляду вже сприймалось по-іншому. Мюзикл дійсно на місці, а от з кіном вийшло не зовсім.

 

 

mamma1.jpg

 

Мабуть, тупо дорікати мюзиклу за те, що у ньому забагато пісень, але у даному випадку таке враження дійсно складається. У найкращих класичних мюзиклах теж було багато пісень, але вони не заважали сюжету рухатись вперед, навпаки, допомагали йому. Тут сюжет – просто привід співати кожні п’ять хвилин: його зав’язка вкладається у три рядки, і ще одним реченням можна докладно розповісти, що відбуватиметься далі і чим усе закінчиться. Музика і танці ніколи не заважали створювати у мюзиклах виразні образи персонажів, навіть якщо вони були простими і часом стереотипними: ми завжди точно знали й розуміли, хто такі Тоні і Марія, фон Трапп і (інша) Марія, Дон Локвуд і Кеті Селден. Всі персонажі “Мамма Міа” залишаються для глядача загадкою: зрозуміти, хто вони і чого хочуть, дуже складно, тому що розмовляють вони або мовою абби (тобто співають), або штампами. Мюзикл повинен бути простим доступним видовищем, але у даному випадку простота вийшла навіть за межі дверей.

 

 

mamma2.jpg

 

Не все гаразд і з акторством. Звичайно, напередодні весілля наречена і її мати мають конституційне право на часті вибухи емоцій, але й з цим у “Мамма Міа” перемудрили: час від часу переграють майже всі актори, в тому числі Меріл Стріп. Можна заперечити, що у мюзиклі головне не грати у традиційному розумінні, а демонструвати музичні таланти. З цієї точки зору картина дійсно може зацікавити – хоча б можливістю почути, як співає Броснан та інші актори, яких у цьому амплуа ми ще не бачили (на щастя, українські дубляжисти не намагались нікого переспівати, обмежившись окремими субтитрами). І все ж таки у більшості випадків їх виконання пісень ABBA викликає стійке бажання зайвий раз послухати оригінальні записи. Швидше за все, справа не у виконанні, а у загальному настрої фільму, який нагадує пишне й галасливе свято, парадоксальне позбавлене справжнього відчуття радості.

 

 

mamma3.jpg

 

Підсумок: не варто вірити рекламі, яка називає цей витвір кіноподією року. Пісні чудові, але кіно знімається не заради того, щоб слухати пісні, - для цього можна купити диск. Розвага легка, музична, але майже безсюжетна – одноразова або навіть півразова.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Так і є. багато галасу з нічого.

 

Цікаво, чому субтитри з"являються тільки іноді? Не можна було перевести всю пісню, або взагалі тоді не переводити? Де логіка? )

Share this post


Link to post
Share on other sites
Sign in to follow this  

×
×
  • Create New...