Jump to content
Студентський Форум
ГРоманюк

Пробачити чи ні?

Recommended Posts

Я пробачив людину, яка зробила зло. Вважаю, що я зробив помилку, коли пробачив цю людину. Не можна прощати людину, яка не розкаюється, яка не просить про прощення. Вона не відчуває, що їй потрібне прощення. Коли жертви її прощають, або коли ті, що оточують (батьки) не обурюються її діями, вона сприймає це як підтвердження своєї правоти, своїй пристосованості до життя, і від безкарності тільки зміцнюється в своєму злі. Таке відчуття, що прощення їй в цьому випадку тільки нашкодило. Більш того, я вважаю, що прощення це робота двох сторін: неможливо пробачити винну людину без щирого розкаяння з боку цієї людини. Так, я пробачив, але ця людина не бажає розкаюватися, це означає, що вона не бажає, щоб її пробачилі.

 

Є інші думки?

Share this post


Link to post
Share on other sites

Як на мене, то пробачати варто перш за все заради себе. Щоб не отруювати собі душу поганими думками, злобою та образою. А та людина, якщо визнає свої помилки, то добре, а якщо ні - то вже її проблеми. Піклуватися потрібно про свою душу, мораль та самовдосконалення, бо, намагаючись примусити інших виправляти їхні помилки, можна наробити свої власних, набагато гірших. Коли хтось ображає, необхідно бути набагато духовно вище тієї людини. Тоді навіть думок про образу та помсту не виникає. Просто розумієш, що той, хто образив, - слабка й нещасна людина...

Share this post


Link to post
Share on other sites
Не можна прощати людину, яка не розкаюється, яка не просить про прощення.

Прощати потрібно завжди, бо "не судіть, да не судимі будете". І тут не "прояв егоїзму", а бажання стати краще, бо, як кажуть, хочеш зробити світ кращим - почни з себе.

Коли жертви її прощають, або коли ті, що оточують (батьки) не обурюються її діями, вона сприймає це як підтвердження своєї правоти, своїй пристосованості до життя, і від безкарності тільки зміцнюється в своєму злі.

Не наша справа когось карати. Можна лише дати пораду, або навчити власним прикладом, але не злом, не карою. А життя одного разу саме надасть нагоду розувіритись в безкарності. Просто людина не доросла ще до того, щоб зрозуміти свої помилки.

Пробачити це пам'ятати, це жити з болем, постійно боротися із злом усередині себе, продовжувати любити в кривднику божественне і ненавидіти гріх в цієй людині.

Гріх потрібно ненавидіти в собі. А допомогти людині можна лише тоді, коли позбудешся власних вад і станеш краще. Тоді любов'ю, милосердям можна допомогти і іншому.

Share this post


Link to post
Share on other sites
Я пробачив людину, яка зробила зло. Вважаю, що я зробив помилку, коли пробачив цю людину. Не можна прощати людину, яка не розкаюється, яка не просить про прощення. Вона не відчуває, що їй потрібне прощення. Коли жертви її прощають, або коли ті, що оточують (батьки) не обурюються її діями, вона сприймає це як підтвердження своєї правоти, своїй пристосованості до життя, і від безкарності тільки зміцнюється в своєму злі. Таке відчуття, що прощення їй в цьому випадку тільки нашкодило. Більш того, я вважаю, що прощення це робота двох сторін: неможливо пробачити винну людину без щирого розкаяння з боку цієї людини. Так, я пробачив, але ця людина не бажає розкаюватися, це означає, що вона не бажає, щоб її пробачилі.

 

Є інші думки?

 

Так і є. Прощення заохочує людину діяти тим самим чином. А жертву заохочує терпіти. Пробачити зло неможливо. Можна його виправити, або йому запобігти - але воно ніколи само нікуди не подінеться. :D

 

Доречі, зло не робиться "за щось", а роблячий його не "винен", щоб його пробачати...

Share this post


Link to post
Share on other sites

До речі, натрапила на цитату Гоголя, яка дуже точна передає мої думки з цього приводу: "Позаботься прежде о себе, а потом о других: стань прежде сам чище душою, а потом уже старайся, чтобы другие были чище". І далеко не егоїзм я бачу в цих словах. Від себе завжди потрібно вимагати більшого, ніж від інших.

Share this post


Link to post
Share on other sites

коли вам не подобається, як веде себе людина - не спілкуйтеся з нею. бо своїми наріканнями та невдоволеннями будете робити гірше і їй, і собі. не треба гратися в благородство і доброту. коли ви не мозолитимете очі одне одному, буде спікійніше.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Полюбому пробачати, але слідкувати за поступом людини, і впевнюватись, що в Н-тий раз тебе не образять, шукаючи точки впливу. :/

Share this post


Link to post
Share on other sites

Судячи із твого посту, ти нікому нічого не пробачив. Ти хочеш, щоб хтось у чомусь розкаювався, бо ти вважаєш це правильним зі своєї т. з. Залиш людину у спокої і все буде добре. Кожен сам робить вибір.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Please sign in to comment

You will be able to leave a comment after signing in



Sign In Now

×
×
  • Create New...