Jump to content
Студентський Форум

Церква


Clerk
 Share

Recommended Posts

Я нещодавно теж думав, що піст це лише стара традиція, яка не дуже вже актуальна сьогодні. Потім я вважав, що піст це класна дієта, і якщо її регулярно дотримуватися то можна зберегти гарну фігуру. Тому я ставився до посту дуже ліберально, тай зараз так ставлюсь. Але вже мені піст подобається, бо це класна можливість виховати свою силу волі, не тільки щодо страв, але починаючи з них. Просто маленьке обмеження себе в чомусь (правда парадокс? Обмежуючи себе стаєш вільним) допомагає насправді стати господарем свого життя).

Не думайте, що я агітую і заохочую до посту, просто цікаво почути вашу думку, що піст дає особисто для вас, а не тільки терорії його виникнення)

Link to comment
Share on other sites

  • Replies 314
  • Created
  • Last Reply

Top Posters In This Topic

мабуть спочатку піст був економічним заходом церкви щоб зменшити розхід харчових запасів народу, а потім це переросло в церковну традицію, обовязок.

Основоположником Великого посту є Ісус Христос. В Євангелії ми читаємо про те, як перед виходом на проповідь Ісус Христос, знаходячись у пустелі, провів у пості сорок днів. Поститись означає не тільки утримуватись від певної їжі або утримувати свої почуття, зір і слух: "удосконалення внутрішньої людини" — ось основна мета посту.

Link to comment
Share on other sites

без сумніву піст може бути корисним, але я вважаю що то справа кожного. Та навіть хто держить піст не усвідомлює значення, або його можливість(те що ти казав про "удосконалення внутрішньої людини") а в результаті погане самопочуття, проблеми травною системою та ін. До цього треба підходити підготовленим.

Link to comment
Share on other sites

Думаю, що так!

Патріотиз - це любов до свого народу, бажання зробити його життя кращим - чим не християнство?

Гаразд. Якщо хтось любить свій народ найбільше, значить когось іншого любить менше. Хіба це по-християнськи?

 

Думаю, що так!

Патріотиз - це любов до свого народу, бажання зробити його життя кращим - чим не християнство?

Link to comment
Share on other sites

Не ходжу до церкви бо не є віруючою.

невіруючих нема, бо кожен у щось вірить: у зарплату, у долар/євро/гривню, у свій егоїзм, у владу, у демократію тощо...

Звичайно таким у церкві робити нічого, бо вони поставили перелічене на місце Бога і служать цим ідолам...

Link to comment
Share on other sites

невіруючих нема, бо кожен у щось вірить: у зарплату, у долар/євро/гривню, у свій егоїзм, у владу, у демократію тощо...

Звичайно таким у церкві робити нічого, бо вони поставили перелічене на місце Бога і служать цим ідолам...

Я мала на увазі відсутність віри саме у даному контексті - я не вірю в Бога. А це так прийнято - чіплятись до слів?

Я вірю у людину і мені добре живеться. Не можу щось сказати проти того, що, можливо, колись я і приду до віру в Бога. А на разі...маю право.

Link to comment
Share on other sites

До церкви ходжу останнім часом досить часто, бо тягне. Тягне відірватися від "суєти суєт" і наблизитись до Отця. Приємно там знаходитись, хоча деколи дратують бабки, що там сидять - розмовляють між собою, дивляться на тебе... Намагаюсь не зважати на те.

"Гаразд. Якщо хтось любить свій народ найбільше, значить когось іншого любить менше. Хіба це по-християнськи?", - пише Каесо. Я дійсно кохаю Україну! Інші народи - теж, але Україна - це як сестри й браття. З близькими родичами часто спілкуєшся, "варишся з ними в одному соку", вас об’єднують спільні спогади (а в неньки України багато спогадів... Та чи приємні?.. Багато болісних), можливо - мрії або плани. Дальні родичі (кузени і кузини) - теж сім’я, але там свій менталітет, свої проблеми. До речі, Ви знаєте, що Господь не хотів після Вавилонського будівництва, щоб люди об’єдналися в одну велику державу? Тільки після Другого Пришестя Христа.

Link to comment
Share on other sites

... Я дійсно кохаю Україну! Інші народи - теж, але Україна - це як сестри й браття. З близькими родичами часто спілкуєшся, "варишся з ними в одному соку", вас об’єднують спільні спогади (а в неньки України багато спогадів... Та чи приємні?.. Багато болісних), можливо - мрії або плани. Дальні родичі (кузени і кузини) - теж сім’я, але там свій менталітет, свої проблеми.

Так-с, це питання дійсно недоречне. Ідеал - одне, реальність - друге.

До речі, Ви знаєте, що Господь не хотів після Вавилонського будівництва, щоб люди об’єдналися в одну велику державу? Тільки після Другого Пришестя Христа.

От і є націоналізм одним з тих чинників, котрі заважають християнам бути братами та сестрами в Христі.

Link to comment
Share on other sites

От і є націоналізм одним з тих чинників, котрі заважають християнам бути братами та сестрами в Христі.

Гадаю, так воно і є. Справа в тому, що люди (навіть обрані Богом) часто вважали себе самостійними і відвертались від Бога. Приклад 1: Адам і Єва. Питання: чому Бог не створив інших створінь, більш досконалих, що заселяли б Землю?.. Не знаю, на мій погляд, людині явно чогось бракує... І, здавалося б, усі ми люди, а дуже часто (кажу як у мене) не можемо порозумітись - ніби з різних планет прилетіли... Приклад 2 (є багато інших, але це найвідоміші): ізраїльтяни, котрим Бог явив свою силу багато разів і обіцяв дати їм "землю, що тече молоком і медом", а вони при перших труднощах скиглили: "Краще було б померти в єгипетському рабстві". Ще й вилили собі золотого тільця і поклонялись йому :псих: - яка після цього довіра?.. І тепер, в Останні Часи - скільки спокус :плач: !!! (з іншого боку, спокуса - це можливість довести свою відданість, стараність) Людина часто забува про Бога - і Бог допускає Сатану випробовувати нас. Можливо, колись ми виправдаємо Божі сподівання. І Він прийме нас, як батько прийняв блудного сина. Тоді Він відкриє нам очі, і Покаже, що ми творці, і Дасть нам Дарунок - і Назве нас Своїми синами.

Link to comment
Share on other sites

Людина часто забува про Бога - і Бог допускає Сатану випробовувати нас.

 

Бог допускає Сатану віпробовуваті нас? Слідуючи логіці, що Бог допускає Сатану, щоб той випробовував людину, можна прийти до висновку, що Сатана є інструментом Бога, що у Бога є змова з Сатаною. Це все одно, що сказати, що Бог мстить і допускає Зло.

 

У мене інша думка із цього приводу: Бог нікого не спокушає і нікого не випробовує. Єдиним інструментом Бога є Любов. Бог не може мстити за те, що людина відійшла від Нього і вирішила жити без Любові, бо Любов не може бути насильницькою. Бог не допускає насильства над людиною - людина має свободу вибору. Людина сама вирішує, кого впускати в своє серце. Вона може впустити в своє серце Бога, або... щось інше. Людина забуває про Бога, викидає Бога з свого серця, і порожнечу заповнюють інші сили. Благодать та Любов Божія можуть захистити серце людини.

 

Приклад:

Вчитель дає своєму учневі свободу вибору, і той залишає свого вчителя. Потім учень стикається з проблемами і винить в своїх проблемах вчителя, вважаючи, що вчитель мстить йому за "зраду". Вчитель переживає за свого учня, але без згоди свого учня він не може нічого зробити. Учень доходить до того, що починає вважати свого вчителя втіленням зла на землі. І ось вже вчитель зустрічає свого учня, а той шипить немов змія від ненависті, хоча вчитель намагається захистити свого учня. Неможливо врятувати людину без згоди людини. Залишити людину в небезпеці - зло, але найгірше за це - порятунок проти волі того, що гине.

 

Любов перетворюється на ненависть не по волі Бога, а по волі людини.

Link to comment
Share on other sites

"Бог допускає Сатану віпробовуваті нас? Слідуючи логіці, що Бог допускає Сатану, щоб той випробовував людину, можна прийти до висновку, що Сатана є інструментом Бога, що у Бога є змова з Сатаною. Це все одно, що сказати, що Бог мстить і допускає Зло.", - пише ГРоманюк.

 

І все-таки я ввважаю, що Бог нас випробовує. Спробую пояснити свою думку. По-перше, випробовує... Як я це розумію? Як тренер набирає баскетбольну команду... Він тренує гравців, вчить їх грати у Команді. Тренер бачить хто на що гаразд, і намагається, щоб кожен реалізував свій потенціал. Якщо треба, Він тижнями буде відточувати техніку одного руху, буде сердитися, сваритися, ляскати в долоні і казати: "Ні-ні-ні, ну що це за гра?! Ще раз, поїхали!". А потім, одного дня, скаже: "Ну нарешті!!!", або: "Я Вами пишаюся"...

 

Далі. Я не тішу себе ілюзіями, що зрозумію "промисел Божий"; але я люблю ламати голову над різними головоломками, навіть якщо розгадка буде ПІСЛЯ цього життя... Сатана - один з Божих синів. Бог не винищив його - значить, Він ДОПУСКАЄ його існування. Бог - ПОРЯДОК, Він винищує весь непотріб і для нього нема нічого неможливого - бо ж це Він створив все матеріальне і нематеріальне. Отже, можна стверджувати, що Сатана поки ще потрібен...

 

Я не боюся Сатани. Він виконує свою місію і працює, не покладаючи рук (не те, що я - як щось треба робити - зразу хочу спати :acute: ). Я не вірю в Геєну вогняну, у пекло в традиційному розумінні. Земля може бути пеклом, якщо відійти від Бога... Можливо, існує якесь небуття, розмагнічення, антиматерія, очищення шляхом інкарнації у природу (дерева, звірів). Можливо і ще щось, можливо, щось таке, що неможливо висловити словами. Але так, щоб тебе старано підсмажували якісь потвори на сковорідках, або варили живцем у смолі, або вистрілювали з пушки тощо - та там ціла інфраструктура (і це все вічно) - я, наприклад, не злякаюся цього. Це для мене ДАЛЕКО не саме страшне. Зізнаюся, у дитинстві в мене був страх перед гріхом - бо за провину - в пекло; але тепер - я свідомо відмовляюся від гріха, і мені це подобається. Я не хочу за це медаль. Просто я щасливий жити так. І совість моя дає спати вночі. За всі свої помилки я готовий нести відповідальність. Страху тут не місце. Бо де є страх - нема Любові!..

 

"Бог нікого не спокушає і нікого не випробовує.", - пише ГРоманюк.

 

У Повторенні Закону 8: 2-5 знаходимо: "...І будеш пам’ятати всю ту дорогу, що Господь, Бог твій, вів тебе нею по пустині ось уже 40 літ, щоб упокорити тебе, щоб випробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці твоїм, чи будеш ти держати заповіді Його чи ні. І впокорював Він тебе, і морив тебе голодом і годував тебе манною... І пізнаєш ти в серці своїм, що, як навчає чоловік сина свого, так навчає тебе Господь, Бог твій".

 

"Єдиним інструментом Бога є Любов. Бог не може мстити за те, що людина відійшла від Нього і вирішила жити без Любові, бо Любов не може бути насильницькою. Бог не допускає насильства над людиною - людина має свободу вибору.", - пише ГРоманюк.

 

Так, свобода вибору - це реальна сила. І цим, фактично, Ви допускаєте випробування: створюються ситуації (не випадково, погодьтесь), коли треба вирішувати, скільки світла ти можеш впустити у себе: стільки, скільки дає один сірник - чи скільки блискавка... Звернуся ще раз до Біблії: Книга Йова 1 і 2... Сатана, син Бога, мандрував по землі і потім став при Господеві. І Бог питає, чи звернув той увагу на праведного Йова, на що Сатана відповів: "Чи ж Йов даремно боїться Бога?... Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його, - чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?". (По-моєму, це виклик...) І сказав Господь: "Ось усе, що його, - у твоїй руці, тільки на нього самого не простягай своєї руки". Але Йов не згрішив. Сатані того мало. І він ще раз прийшов до Господа з думкою, що людина цінує своє благополуччя, - і все віддасть за нього. І сказав Господь: "Ось він у руці твоїй - тільки життя його збережи"... Але Йов не згрішив.

 

Питання: ДЕ СПРАВЕДЛИВІСТЬ??? Коли злодіїв, перелюбців, вбивців носить земля - і їм часто непогано мається, а у праведної людини часто чомусь купа проблем: як не одне - то інше... Голодна Африка, землетруси у Китаї, беззаконня у нас... Так було і так є... Але гадаю, що так НЕ БУДЕ!

Насправді я не сумніваюся у Божій любові до нас, терплячості, справедливості, милосерді. Просто "я розумію, що нічого не розумію".

 

Взагалі-то, я шукаю істину, ділюся думками, не нав’язуючи їх (розуміючи при цьому, що Істина - Вона для кожного своя + має тенденці до змін протягом життя) і іншим намагаюся не заважати у пошуках цієї Пані.

Link to comment
Share on other sites

:clapping:

Тільки не розумію для чого Вам істина?

 

"Ничто так не портит цель, как попадание"

(пословица артиллеристов)

 

"Одні хотіли б розуміти те, у що вірять, а інші — повірити в те, що розуміють",-

Станіслав Єжи ЛЕЦ

 

"Не вважаю, що власник однієї душі — це дрібний власник",-

Станіслав Єжи ЛЕЦ

 

Це важко пояснити. Я хочу сказати, що Істина для мене - це певний абсолют (але він змінюється протягом життя). Як стрибки через планку... У людині закладено прагнення до кращого, до вдосконалення - ПІДВИЩЕННЯ ПЛАНКИ. Часто люди занурюються у ЦЕЙ світ (а він як кисіль... Не люблю я кисіль :D ), женуться за примарами (володіння чимось: владою, ім’ям, силою, коханою людиною, знаннями тощо) і їх часто не хвилює (а чи й просто не задумуються), що буде ПІСЛЯ них; та й взагалі - навіщо існують... (Це мені нагадує пляжну гру з ТІЄЮ Ж ПЛАНКОЮ... Коли треба вигинатись назад і проходити під планкою). Хоча, гадаю, Життя така продумана "технологія", що нікому не дасть сидіти на місці. Хтось стрибає, хтось плазує; когось підганяють кнутиком, а хтось летить стрілою - так, що Ангели-охоронці не встигають... І це чудово, і це дивовижно.

Чи досяжна Істина?.. Так, я шукаю Її, але головне НЕ ЗНАЙТИ ЇЇ (і повісити Її роги над каміном, як трофей, а шкуру - постелити собі під ноги) - а РУХАТИСЬ у Її напрямку. Жити в гармонії. І насолоджуватись життям!!!

Link to comment
Share on other sites

  • 3 weeks later...

"Ничто так не портит цель, как попадание"

(пословица артиллеристов)

 

"Одні хотіли б розуміти те, у що вірять, а інші — повірити в те, що розуміють",-

Станіслав Єжи ЛЕЦ

 

"Не вважаю, що власник однієї душі — це дрібний власник",-

Станіслав Єжи ЛЕЦ

 

Це важко пояснити. Я хочу сказати, що Істина для мене - це певний абсолют (але він змінюється протягом життя). Як стрибки через планку... У людині закладено прагнення до кращого, до вдосконалення - ПІДВИЩЕННЯ ПЛАНКИ. Часто люди занурюються у ЦЕЙ світ (а він як кисіль... Не люблю я кисіль :D ), женуться за примарами (володіння чимось: владою, ім’ям, силою, коханою людиною, знаннями тощо) і їх часто не хвилює (а чи й просто не задумуються), що буде ПІСЛЯ них; та й взагалі - навіщо існують... (Це мені нагадує пляжну гру з ТІЄЮ Ж ПЛАНКОЮ... Коли треба вигинатись назад і проходити під планкою). Хоча, гадаю, Життя така продумана "технологія", що нікому не дасть сидіти на місці. Хтось стрибає, хтось плазує; когось підганяють кнутиком, а хтось летить стрілою - так, що Ангели-охоронці не встигають... І це чудово, і це дивовижно.

Чи досяжна Істина?.. Так, я шукаю Її, але головне НЕ ЗНАЙТИ ЇЇ (і повісити Її роги над каміном, як трофей, а шкуру - постелити собі під ноги) - а РУХАТИСЬ у Її напрямку. Жити в гармонії. І насолоджуватись життям!!!

Як на мене в таких речах як "БОГ", шукати істину просто непотрібно. Потрібно просто вірити чи невірити.Якщо в людини виникають певні питання і вона намагається пояснити те що пояснити неможливо, це лише ще один доказ того що її віра є недостатньо міцна, навіть більше того проходить час, людина задається всесерйознішими запитаннями і вкінці кінців вона перестає вірити в Бога взагалі. Я незадаюся такими запитаннями, бо особисто був у таких ситуаціїх коли до смерті залишалося зовсім трошки і тому немаю права говорити, (таде там говорити навіть думати), що Бога нема

Link to comment
Share on other sites

Please sign in to comment

You will be able to leave a comment after signing in



Sign In Now
 Share


×
×
  • Create New...
; ipsSettings['maxImageDimensions'] = { width: 1000, height: 750 };